Пт, 23 Червень 2017, 23:38Вітаю Вас Гость | RSS
Дубенська СЗОШ І-ІІІ ст. №5 з поглибленим вивченням іноземних мов
Меню сайту
Категорії розділу
Наша бібліотека [27]
Нові надходження [3]
Поради учням та вчителям [18]
Інтернет-ресурси [11]
Все про все [16]
Радимо прочитати [15]
Нормативні документи [11]
Віртуальні книжкові виставки [1]
Наше відео [5]
Форма входу
Наше відео
Статистика сайту
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Контакти
35604
Рівненська обл.
м.Дубно
вул.Пушкіна, 3
тел.: (03656) 2-22-56
e-mail: sznz5@meta.ua
Погода в Дубно
Погода в Дубно

Бібліотека


Головна » 2012 » Червень » 21 » Народні ігри
15:26
Народні ігри
Любі друзі! Якщо ви вже втомилися від комп’ютерних „стрілялок”, пропонуємо вам різноманітні розважальні ігри, в які ви можете пограти з друзями на перервах, після уроків та вдома.
 
Зайчик
 Щоб визначити хто буде «зайчиком», проказують лічилку:
Біжить зайчик слобідкою,
За ним дітки черідкою,
Бачить зайчик, що не втече,
Перекинув вушка через плече.
Втікай, зайчику, до гаю,
А то спіймаю.
Тоді вже стають колом та беруться за руки. А «зайчик» — усередині. Ідуть круг нього, примовляючи:
Городили зайчика
Тинком, льонком,
Да нікуди зайчику
Да ні вискочити,
Да нікуди зайчику
Да ні виплигнути,
А в нас ворота
Позамиканії,
Жовтим піском
Позасипанії.
«Зайчик» поривається, де б вискочити. А ті, що в колі, не дають. перепиняють міцно зчепленими руками, стають щільніше, заступаючи дорогу. А коли «зайчик» прорветься, то всі кидаються його ловити. Хто спіймає, стає «зайчиком». А як дівчинка наздожене, то її повинен замінити хтось із хлопчиків. Бо дівчинці не личить бути «зайчиком».
 
Гуси
Діти вибирають з-поміж себе двох  - матку і вовка. Матка жене всіх учасників, своїх дітей у поле, а потім. усівшись на певній віддалі, за лінією, яка називається городом, кличе своїх дітей:
- Гуси, додому!
- Задля чого?
- Вовк за горою.
- Що він робить?
- Гуси скубе.
- Які?
- Сірі! Сірі!
Гуси волохаті, Тікайте прямо до моєї хати!
Гуси біжать в город, а вовк перебігає їм дорогу і намагається кого-небудь зловити.
Коли вовк зловить за лінією, то його гуси б'ють крилами, і пійманого за лінією гусеняти він не бере до себе; пійманих же на шляху до городу забирає і садовить їх усіх разом.
Гра продовжується доти, поки вовк не переловить усіх гусей.
 
В горохової скрині
Спершу визначають, кому бути «гороховою скринею». «Горохова скриня» сідає або присідає. Всі інші обступають її колом, беруться за руки й крутяться, примовляючи:
Сиди, сиди, скрине,
В гороховім місці,
Закрий рота.
Як ворота,
На крюк, на замок,
А кому не йметься,
В того обдереться.
Водночас «горохова скриня» лічить:
Раз, два, три,
Грав я й ти,
А я виграв,
А ти ні,
Тебе бити,
Мене — ні.
«Горохова скриня» лічить так, щоб останнє слово випало на того, що в колі. Всі зупиняються, а той, на кого вказано, виходить, знімає головний убір або яку-небудь річ і віддає. Зразу ж повертається на своє місце, і гра продовжується, поки кожний не залишить щось «горохової скрині».
Тоді стають рядком і просять «горохову скриню» повернути речі:
— Добродійко, голубонько, оддай мені моє!
А «горохова скриня» відповідає:
— Ні, так не вийде. Покажи мені щось, тоді віддам.
Діти по черзі співають пісеньки, розповідають віршики, танцюють.
 
Редька
 
Спершу визначають, кому бути «сусідкою». Всі інші стають по двоє, потім присідають одне навпроти одного на коліна. Пара неподалік від пари, рядками, подібно до того, як росте редька на грядці.
«Сусідка» підходить до крайньої пари і розпочинає розмову:
— Бабо, дай редьки!
— Скопай грядку, то й знатимеш, звідки редька береться.
«Сусідка» обходить довкола «редьки», показуючи, як копають грядку. А тоді звертається уже до другої пари:
—  Бабо, дай редьки!
—  Посади собі.
Знову слід обійти довкола «редьки» та показати, як її саджають.
З тим же запитанням «сусідка» підступає до інших пар, а їй відповідають:
—  Полий собі.
—  Посапай собі.
—  Прополи собі.
«Сусідка» показує як усе те робиться, аж поки почує:
—Вирви собі.
Та пара, яка це каже, міцно тримається за руки, а «сусідка» хапає когось одного попід руки й пробує відірвати від того, з ким він зчепився руками. Як не відірве, то далі йде зі своїм запитанням. А як відірве, то сяде на те місце, а її замінить той, хто не вдержався. І гра продовжується далі.
 
Кіт та миша
 
Вибирають «кота» і «мишку», які стають посередині кола. Всі інші тримаються міцно за руки і йдуть неквапливо по колу і примовляють:
А до нори, мишко, до нори.
А до золотої комори.
Мишка — у нірку,
А котик — за ніжку:
—Ходи сюди! —
А що ж то за мишка — Не втече,
А що ж то за котик — Не дожене!
Мишка — у нірку, А котик — за ніжку:
—Ходи сюди, ходи сюди!
Коли піднімають руки вгору, «мишка» тікає від «кота». Він кидається за нею, але перед ним опускають зчеплені руки, не дають вискочити. Як прорветься й спіймає «мишку», то ті, хто не вдержав, виходять на середину кола, й гра продовжується.
 
Сірий кіт
 
Гравці стають у ряд один за одним, узявшись ззаду за пояс, ходять у різних напрямках, і прямо, і кружками, і в'ються. У цей час, коли вони так ходять, «сірий кіт», тобто гравець, який стоїть першим і усіх водить, запитує:
—А є миші у стозі?
Ті, що стоять у ряду останніми і називаються мишами, відповідають:
— Є.
— А не бояться кота?
— Ні..
— Ой, як кіт вусами поворушить, то всіх мишей подушить.
З цими словами кіт ловить мишей. Кого піймає, той стає котом, а кіт — мишею.
 
У залізного ключа
 
Діти стають у коло, побравшись за руки, а один хтось залишається всередині і намагається прорватись, налягаючи їм на руки. Його питають:
— Який ключ?
Він відказує:
— Залізний.
Як розчепить чиї руки, то виривається з кола і втікає, а за ним всі женуться та співають:
Ой дзвони дзвонять,
Хорти вовка гонять
По болотах, очеретах,
Де люди не ходять.
Хто зловить, той сам стає вовком, і тоді знов грають спочатку.
 
Горщечки
 
 Гравців має бути непарна кількість. Всі, крім одного, утворюють подвійне коло. Гравець, який не має пари, стає в середину кола — це купець. Діти, які утворили зовнішнє коло, називаються горщечками, а внутрішнє — господарями. Купець звертається до когось з господарів і питає:
—Продаєш горщечок чи ні?
Якщо продає, починається торг. Коли зійдуться в ціні, виходить і купець, і господар за коло та й біжать у протилежні боки, навколо граючих. Хто раніше прибіжить до «горщечка», що продається, той стає господарем.
Далі гра іде тим же порядком.
 
Птахи

Діти називають себе іменами птахів і сідають на відкритому місці.
Один хлопець підходить до них і каже:
—Дайте мені голуба.
Той, хто називається голубом, устає і біжить, а цей його доганяє. Як той не встигне сісти на своє місце і піймається, то стає на місце того, котрий ловив, а той сідає, і так гру продовжують, поки не втомляться.
 
У царя
 Гравці діляться на дві команди, кожна з них обирає собі царя. Один — білий цар, інший — турецький.
Команда турецького царя шикується в ряд, всі міцно тримаються за руки. Навпроти шикується команда білого царя. Потім кожен з команди білого царя, починаючи від краю і закінчуючи самим царем, по черзі розганяються і намагаються розбити руки якій-небудь парі серед противників. Якщо розіб'є, то відбиту частину забирає у полон, і далі вона бере участь у грі вже на боці білого царя, а якщо не розіб'є, то відбиту частину забирає — сам лишається в полоні у турецького царя.
Грають доти, поки в одній якій-небудь команді не заберуть усіх.
 
Лис
 
Побравшись за руки, всі стають у коло, а один з учасників гри, по вибору, стає за лиса і йде в середину. Коло подається то вправо, то вліво з піснею:
Ха-ха-ха, гі-гі-гі!
Лис зловився в капкані.
Качки, кури, голуб'ята,
Тіштесь, смійтесь, гі-гі-гі!
 Злодій лис у капкані.
Ой, ой! Вирвавсь, утікайте!
Тепер в нього страшна злість,
Кого зловить, того з'їсть.
Коли проспівають усю пісню до кінця, то швидше розбігаються на всі боки, а лис ловить. Кого піймає, той стає лисом, і гра починається спочатку.
 
Квочка
У цю гру грати найкраще напровесні, коли вперше випускають квочку з курчатами надвір. Забивають в землю кілочок, прив'язують мотузок до кілочка; хтось із дітей стає за квочку і, взявшись за кінець мотузка, під приспів:
Ходить квочка
Коло кілочка,
Водить діток,
Дрібних квіток.
Діти-квіти: «Квок», —
ходить кружка. Після слів: «Діти-квіти: «Квок» — усі розбігаються хто куди, а квочка, квокчучи, ловить їх та збирає докупи.
 
 перстень

Діти сідають рядком або колом. Беруть якусь маленьку річ, частіше перстень. Цей перстень кладуть у руки так, щоб відгадуючий не знав, у кого цей перстень. Діти наставляють руки, а той, що роздає перстень, кладе свої руки з перснем в інші руки і, кому забажає, тому й опустить той перстень. Це залишається таємницею, щоб відгадуючий не побачив персня. Коли перстень роздано, той, хто відгадує, підходить до сидячих і говорить:
Гадало, гадало
По полю гуляло,
Дай, Боже, вгадать
І перстень узять.
Він підходить до кого-небудь з дітей, які, на його думку, мають перстень. Коли відгадає — сідає на його місце, а той стає відгадуючим. Коли відгадуючий не вгадає, все повторюється знову, аж поки не вгадає.

Зачарований скарб
Десь на моріжку позначте межу. Кроків за два¬дцять по обидва боки від межі покладіть по «скарбо¬ві». Це може бути і хустина, й панамка, і звичайні¬сінька паличка.
 Далі всі поділіться на два рівні гуртки й починайте гратися.
Кожен гурток повинен не тільки вберегти власний скарб, але й видобути скарб сусідів. Ставити сторожу коло скарбів не можна. Вся надія тут на прудкі ноги. Забігати на сусіднє поле треба обачно. Бо як хтось із чужого гурту впіймає тебе чи бодай рукою торкнеть¬ся, то вже мусиш стати як укопаний і чекати, по¬ки прибіжать свої й рятівним доторком знімуть ті чари.
Котрий гурток першим здобуде чужий скарб, той і виграв
 
Павучки
Це досить весела гра, де за павучків виступають два-три гуртки дітей. Кожен гурток оперізує себе шворкою, як ото колоски в сніпку. Щойно пролунає команда, оперезані гуртки руша¬ють до умовленого місця. Хто дістанеться туди найраніше, стає переможцем! Гратися в цієї гри треба босоніж, щоб не відтоптати одне одному ніг.
 
Ігри народів світу
 
Англійська гра „РИБА-КИТ”
 Ви, мабуть, знаєте, що Англія — морська країна і що її з усіх боків обступає вода. Англійці люблять і добре знають море. Тим-то і  складають про нього різні казки, легенди, примовки, пісеньки. Багато і їхніх ігор пов'язано з морем. От хоч би й І гуртова гра «Риба-кит». Тут і набігаєшся досхочу, й нарегочешся. Спробуйте лишень.
У просторій кімнаті поставте в кружок стільці,! сядьте на них і грайтеся. Кімната — це   «море».  А  кожен,  хто  сидить на стільці,— яка-небудь  морська   «рибка»:   оселедець, пікша, окунь, тріска... Тільки бідолаха «кит» без міс-1 ця. Плаває кит між рибок і одну по одній за собою кличе. Невдовзі вже цілий табунець за ним увива¬ється.
Аж тут кит гукає:  «На   морі буря!»
Всі бігцем до своїх стільців. А хто проґавив міс¬це — за кита стає.
 
Французька гра „ВЕСЕЛА ДУЕЛЬ”
 У Франції, як і в деяких інших країнах, свого часу була мода носити шпагу. Кожен навчався володій нею із самого малечку, сказати б, водночас із ложкою. Проте від ложки нікому не було ніякої кривди. А от шпага багато лиха коїла. Як спалахне де суперечка — зразу хапалися за шпаги. Починалась дуель, що нерідко кінчалася зовсім невесело.
Пізніше мода на шпагу минула. А дуель тепер мас місце хіба що у спортивних іграх та дитячих забавках. От хоча б і в цій.
На підлозі купками кладуть горіхи, яблука чи кар¬топлини. В кожній купці їх має бути порівну. Далі беруть по ложці і починають змагатися. Хто найшвидше перевантажить ложкою купку к кошик чи відерце, той і переміг. Тільки ж не беріться допомагати собі вільною рукою, бо тоді гра стає зовсім не цікава.
 
Канадська гра „СНІГОВИК-ДРАЖНИЛКО”
 
А от у Канаді зима майже така, як і на Україні. І снігу там повно-повнісінько. Хочеш — спускайся на санчатах. Хочеш — будуй фортецю. Чи гукай дру¬зів і сніговика ліпи...
Стоїть сніговик. Рота скривив, око прискалив — передражнює всіх. Оточили діти дражнилка, взялися за руки — і гай¬да кружляти біля нього. Потім зупинились, і кожен смик-штовх на сніговика свого сусіду. А сам з усієї сили намагається не зачепити дражнилка, бо як за¬чепиш, то з гри тут-таки й вибудеш.
Перемагають ті, кому пощастить жодного разу не торкнутися сніговика.
 
Італійська гра „ВОДОНОСИ”
Італія — спекотна південна країна. І як немає тут довго дощу, все на ланах висихає і гине.
Італійці навчилися боротись із засухою ще в давню давнину. Вони рили канали, зрошували виноградни¬ки й поля. Хтозна-скільки літ працює в Італії й водо¬гін. Ну, а в дітей навіть деякі ігри не обходяться без води. От хоч би й «Водоноси».
Станьте двома вервечками. Перед кожною вервеч¬кою поставте відерце з водою та ківшик, а кроків за двадцять від них — по пляшці. Щойно пролунає сиг¬нал починати гру, ті, хто стоять у вервечках перши¬ми, зачерпують ківшиками воду і мчать кожен до сво¬єї пляшки. Вилив воду у пляшку — і якнайшвидше вертайся назад, щоб передати ківшик товаришеві. Котрий гурток наповнить свою пляшку раніше, той і переміг.
Ще веселіше проходить гра, як воду до пляшок но¬сити не ківшиками, а в блюдцях.
 
Австрійська гра „КІТ-СМІШКО”

Якось по радіо сповіщалося, що одна заможна ав¬стрійська бабуся перед смертю заповіла: «Всі свої гроші і майно я лишаю моїй дорогій кішечці Ельзі».
Вчинок може здатися химерним. Але він засвідчує, як люди люблять котів. У австрійських дітей (та й хіба тільки австрій¬ських) з котом-муркотом пов'язано багато різних ігор.
Проказавши лічилку, визначте, хто буде за кота. Кіт ходить між гурту й намагається кожного розсмі¬шити. Він кумедно нявчить, облизується, підстрибує, виставляє пазурі, вдає із себе грізного звіра. Той, кого кіт смішить, має бути незворушним. Ну, а хто не втримався, зареготав чи бодай усміхнувся — сам стає котом.
 
Білоруська гра „КІТ ОПАНАС”
Когось одного обирають за «кота Опанаса». Котові зав'язують хустиною очі, стають довкола й приказують:
— Гей ти, коте Опанасе,
Не впіймаєш нас ні разу!
Ну ж лови всіх без упину,
Не скидаючи хустину.
Опанас із зав'язаними очима намагається упійма¬ти кого-небудь. Хто попався — сам стає котом Опанасом.
 
 
Болгарська гра „ ЛИСИЧКИ І СТОРОЖІ ”
 
У лисичок і сторожів гратися просто, а все одно ве¬село.
Двох дітей обирають за сторожів. Сторожам теж зав'язують хустинами очі. Сторожі стають один про¬ти одного на відстані кроку, щоб вартувати курник. Усі інші діти — «лисички». Кожна з лисичок має не¬помітно прокрастися між сторожів. Саме тоді, як во¬на прокрадається, її подружки відвертають увагу сторожів, здіймаючи неймовірний лемент. Яку ли¬сичку впіймали — стає за сторожа.
 
 
Литовська гра „ЗАИЧИК-ПОБІГАЙЧИК”
 Кому до вподоби гратися в кота-мишки, кому в піжмурки. А в литовських дітей улюблена гра «3ай-чик-побігайчик ». Хтось один має бути сірим зайчиком. Далі всі бе¬руться за руки і стають кружка. Зайчик виходить на середину, присідає навпочіпки і вдає, що спить. Усі навколо нього починають то піднімати руки, то опускати, а зайчик вижде слушну мить і шмиг попід рука¬ми. Як пощастить йому вихопитись на волю, то вже хтось інший стає зайчиком.
 
 
Польська гра „ЗАВЗЯТІ ЦАПКИ”

У польських селах багато хто розводить кіз А де у господі коза, там і цапки. У цапків, мабуть, завжди ріжки сверблять, бо вони страх які охочі буцатись! Спробуйте погратися в цапків. Присядьте навпочіпки, випростайте руки й ну один від одного відштовхуватись. Котрий «цапок» упаде той і програв.
 
 
Угорська гра „ТРИКУТНА МОТУЗКА”

Є ігри, де верх бере найспритніший. Є ігри, де годі чекати перемоги, як не будеш пильним чи кмітливим. А цю ось гру вигадали, щоб позмагатися, хто дуж¬чий. Візьміть довгу мотузку й кінці її міцно зв'яжіть. У мотузяне кільце заходять троє охочих помірятися си¬лою і напинають грудьми мотузку так, щоб утворив¬ся трикутник. Проти кожного гравця на відстані двох кроків ставлять по стільчикові. А якщо гра прохо¬дить де-небудь на галявинці, то замість стільчиків можна забити по кілочку. Щойно пролунає сигнал, кожен гравець з усієї си¬ли налягає на мотузку і прагне дістати свого стіль¬чика рукою.
Перемагає той, хто зробить це першим.
 
Іспанська гра „КОЗУБЕЦЬ ІЗ ФРУКТАМИ”
Іспанія — країна садів. Тут скрізь, де не глянь, ро¬сте виноград. Тут щедро родять апельсини й персики, гранати й інжир, мигдаль і  лимони. Ну, а хто таку смакоту вирощує, той і пісні, й казки про це складає, і різні ігри вигадує. Гра «Козубець із фруктами» прос¬та, але цікава й весела.
Гурток дітей сідає кружка, і кожен обирає собі на¬зву якогось фрукта: один — «персик», другий — «гранат», третій «лимончик».
У середині кружка стоїть покупець із козубцем. Стоїть собі,  а тоді як гукне:   «Грушка — гранат!» Гранат із грушкою підхоплюються на ноги й стрім¬голов біжать, щоб помінятися місцями. А покупець теж гав не ловить. Шмиг — і вмостився на місце грушки. Тепер гранатові бути покупцем.
 
Казахська гра „СОВА”

Той, кого оберуть за сову, сідає в «гніздо» й до певного часу «спить». А всі навколо починають бігати й стрибати: один ще й кумкає, мов жабеня, інший, як козенятко, мекає, а ще інший пищить, як мишка. І тут ведучий гукає: «Ніч!» Сова розплющує очі й ну «літати». А всі довкола мусять завмерти. Хто зворухнувсь чи за сміявся — сам стає совою, і все починається спочатку.
 
П'ЯТЬ КРЕМ'ЯШКІВ
У цій грі перемагає найспритніший.  Візьміть п'ять крем'яшків (камінців), сядьте кружка, й кожен по черзі починайте змагатися. Крем'яшки слід покласти на землю, далі один із них підкинути. Поки він летить догори, треба встигнути підхопити із землі другий крем'яшок і зловити перший. Це повторюють чотири рази, поки не підіймуть усіх крем'яшків.
 
Японська гра „РИБАЛКИ і РИБКИ”
 Мало не кожен японець любить ловити рибу. Та це й не диво, бо Японія — морська країна. Рибу в Японії ловлять не тільки дорослі та підліт¬ки, але й зовсім маленькі діти. А все починається в них із веселої гри в рибалок.
До прутиків малята прив'язують довгу барвисту стрічку, до стрічки — пір'їнку чи трісочку. Пір'їн¬ка — це «рибка». «Рибок» тягнуть по землі. Кожен прагне наступити на рибку сусіда, а свою від цього вберегти. Кому на рибку наступили — з гри вибуває.
 
Гра дітей Гани „КАЛАБАШ”
Країна Гана розташована в Африці. У Гані прості люди живуть дуже бідно. Вони навіть посуд роблять із висушених гарбузів. З гарбузів у них і кухлики, й полумиски, й макітерки, й бочечки та барилка.
З гарбузяним барилком, яке по-їхньому — «кала-баш», діти вигадали цікаву гру.
Спочатку вони діляться на два гуртки. Від одного й від другого гуртка виходить по двоє учасників. Кож¬на пара затискує лобами по калабашеві й біжить з ним до умовленого місця. Потім назад. Підтримувати калабаш руками не можна.
Виграє той гурток, усі діти з якого подолають ви¬значену відстань швидше.
 
Австралійська гра „ПОЛЮВАННЯ НА КЕНГУРУ”

 В Австралії багато дивовижних тварин. Ну, хоча б і кенгуру. Пам'ятаєте, як вони швидко стрибають! А на животі в кенгуру є хутряна кишенька, де вони носять своїх кенгуреняток.
Був час, коли на кенгуру австралійці полювали. Зараз це суворо заборонено. Тільки гра така лишила¬ся.
Десь на майданчику діти малюють кенгуру. Потім відходять кроків на десять і починають кидати у зві¬ра дерев'яні списи. Кожен спис прикрашено барвис¬тими клаптиками тканини чи пір'їнками. Хто ви¬явиться з «мисливців» найвлучнішим — той і пере¬можець.
 
Аргентинська гра „ВОДА, ЗЕМЛЯ, НЕБО”
Аргентіна — це величезний край лісів і річок, край пустель і скелястих гір. Мабуть, саме через те діти Аргентіни і придумали собі гру «Вода, земля, небо». Той, хто водить, стає на середину кола і, вказавши на кого-небудь пальцем, вигукує: «Земля!» У відпо¬відь зразу ж треба назвати дику чи свійську тварину. Хто загаявся — гру полишає. На слово «вода» називають якусь рибу. А на слово «небо» — птаха. Повторюватись не дозволяється.
Виграє той, хто дає швидкі відповіді найдовше.
 
Чілійська гра „СОЛОМ'ЯНЕ МОРЕ”

 Мабуть, ви не раз чули про таку країну, як Чілі. Вузенькою стрічкою лежить вона на березі Тихого океану, і всю її борознять глибокі річки, вкривають густі ліси й високі гори. Між чілійців — багато рибалок і моряків. Ну, а хто ще зовсім маленький, кому до води й підходити зась, готується до морських мандрів на соломі. У жнива, коли скрізь на токах лежать купи соломи, діти сідають на ній так, щоб утворилось велике коло. Далі хто-небудь підводиться й на одній нозі починає стрибати до протилежного краю кола. Другу ногу він підгинає і притримує ззаду рукою. Як дострибав до кінця — значить, справжній моряк. А похитнувся й гепнув, його хапають за руки й за ноги і жбурляють у «солом'яне море».
 
Гра американських ескімосів „ КРУТОРОГІ ОЛЕНІ ”

 Ескімоси живуть у полярній тундрі, на самісінько¬му краю землі, де починається холоднющий Льодо¬витий океан. Зими в ескімосів суворі й мало не втричі довші, ніж у нас. Отож чи пурга, чи лютий морозисько, а мусиш і на полювання йти, і оленів пасти, і рибу та морського звіра промишляти. До такого життя ескімоси готують себе змалечку. Вони тренують і спритність, і волю, і силу. Для цього в них є безліч цікавих ігор і змагань. От хоч би й «Круторогі олені».
Де-небудь на моріжку креслять пряму лінію. На лінії один проти одного стають навколішки, а руками міцно впираються в землю два «олені». Плече одного оленя має торкатися плеча другого. Щойно пролунав сигнал починати змагання, кожен з оленів прагне відтиснути свого супротивника від лінії. Кому це по¬щастить — той і переміг.
 
Настільні ігри
 
Вишиванка

Ця гра відома під різними назвами. Для неї необхідна відповідна таблиця, в якій партнери почергово роблять ходи, підкреслюючи одну з сторін елементарної клітинки таблиці. Якщо гравець своїм черговим ходом повністю замикає одну або кілька клітинок таблиці, він відмічає її своїм знаком — хрестиком або нуликом. Гра триває доти, доки не буде поділене все ігрове поле. Підрахунок хрестиків і нуликів визначить переможця.
Млин
У цієї старовинної англійської гри і досі чимало прихильників. Чому? Ви це зрозумієте, якщо хоча б раз зіграєте в неї самі. „Млин"— одна з найкращих настільних ігор для 2 партнерів. Так само, як і в шашках, тут досить нескладні правила гри; так само, як і шашки, „млин" містить невичерпну кількість комбінацій.
В „млин" можна грати камінчиками, накресливши попередньо лінії на пляжному піску, а зимовими вечорами можна використати розкреслений аркуш паперу і уламки сірників. Але краще, звичай¬но, зробити з картону справжню ігрову дошку розміром, скажімо, 40 х 40 см і взяти 18 шашок: 9 білих і 9 чорних.
А тепер про правила гри.
Гра ділиться на 3 стадії. Свого роду „дебют", „мітельшпіль" і „ендшпіль". Партія починається з дебютної стадії. Кожний гравець по черзі ставить по одній своїй шашці на будь-яке із вільних кіл дошки. Тільки-но гравцеві пощастить зробити „млин"— вишикувати З своїх шашки в рядок по прямій лінії, він одразу знімає з дошки будь-яку з шашок суперника.
Коли гравці виставили на дошку всі шашки, починається другий етап гри. Кожний по черзі пересуває свої шашки (по одній за хід) вздовж ліній на сусідні вільні кола. Мета маневрів залишається тією самою: вишикувати 3 свої шашки в рядок. Тільки-но гравець зробив „млин", він знімає з дошки будь-яку з шашок суперника.
Третя, заключна, стадія гри починається, коли в одного із гравців залишається на дошці з 9 шашок всього 3. Власник 3 шашок набуває права під час чергового ходу переставляти будь-яку з своїх шашок на будь-яке вільне коло, не звертаючи уваги на лінії. Його партнер, проте, продовжує пересувати свої шашки на один крок вздовж ліній доти, доки у нього залишається більше 3 шашок.
Гра вважається виграною, якщо у суперника залишилося лише 2 шашки. За старими правилами, гра тривала до повного винищення всього війська суперника. Але в цьому немає потреби: якщо у гравця залишилося 2 шашки, практично він уже перемо¬жений.
Примітка. Жоден з гравців не має права використовувати той самий „млин" двічі під час партії. Гравець може пересувати свою шашку, відтворюючи скільки завгодно побудований раніше „млин", але він має право зняти при цьому лише 1 шашку суперника, причому це право гравець одержує лише на той хід, у результаті якого „млин" на даній лінії був побудований уперше.
Якщо гравцеві пощастило одним ходом завершити побудову двох „млинів" одночасно, він знімає з дошки 2 шашки суперника.
 
Виконую будь-яке побажання
Накресліть на окремих папірцях однакові квадрати шість на шість клітинок і заповніть їх числами від 1 до 36.
Роздайте папірці учасникам гри. Завдання полягає в тому, щоб позначити шість чисел, але таких, сума яких виявилася б якомога більшою. Та не поспішайте позначати останні шість чисел. У грі є обмеження: вибравши яке-небудь число, вже не можна вибирати числа ні з того рядка, ні з того стовпчика, в якому це число стоїть. Наприклад, якщо позначити число 36, то вже не можна брати числа 31, 32,33, 34, 35 (з шостого рядка) та числа б, 12, 18, 24, ЗО (з шостого стовпчика). Для розуміння один з варіантів вибору: 7, 2, 15, 28, 23, 36.
Хто зможе набрати найбільшу суму, той переміг. Попередьте завчасно, що ви виконаєте негайно будь-яке побажання перемож¬ця. Ви нічим не ризикуєте. Переможця не буде. Гра закінчиться внічию. Так буде завжди. Перевірте!
 
Словесний бій
У „словесний бій" краще грати вчотирьох або вшістьох. Кілька аркушів паперу й олівець — ось усе, що потрібно для гри. Кожний з учасників гри попередньо викреслює на своєму аркуші квадрат, розділений на 36 клітинок.
Тепер кілька слів про те, як вести „словесний бій". Учасники гри по черзі називають будь-які літери (щоразу по одній). Кожний гравець записує названу літеру, щоб з цих літер скласти якомога більше слів, які б читалися в рядках квадрата (зліва направо) і в стовпчиках (згори вниз).
Ось правила гри:
1. Кожний з учасників повинен оберігати свій квадрат від
поглядів інших гравців.
2. Коли літеру названо, кожний має записати її в одній з клітинок свого квадрата, там, де йому зручніше. Названу літеру
змінювати не можна.
3. Наступну літеру можна називати лише після того, як попередня буде записана всіма.
4. Літери називають доти, доки не будуть заповнені всі клітинки квадрату
5. Коли квадрати заповнені, треба визначити, хто більше склав слів.
Зараховуються лише іменники в називному відмінку однини. (Перед початком гри, щоб потім не було суперечок, треба «мовитися про те, чи вживати лише іменники загальні, чи можна складати і власні імена — назви міст, річок, літературних творів, Прізвища персонажів романів, п'єс, кінофільмів і т.д.). Набрані очки підраховуйте за таблицею:
слово з 2 літер — 2 очки,
слово з 3 літер — 4 очки,
слово з 4 літер — 6 очок,
слово з 5 літер — 8 очок,
слово з 6 літер – 10 очок.
Короткі слова, що входять до складу більш довгого слова, не враховуються. В рядку чи стовпчику можуть траплятися і 2 слова одне за одним. Важливо, щоб літери одного слова не входили до складу іншого.
 
 
Граємо в слово
Найпоширеніша з таких забавок (до речі, вона має й неабияке пізнавальне значення) така: пропонується слово з семи-восьми літер. Ваше завдання — скласти з них якомога більше слів (іменників у називному відмінку). Якщо грає кілька осіб, перемож¬цем вважають того, хто за певний відтинок часу — 5 - 7 хвилин — складе більше слів.
А ось ігри з анаграмами. Анаграми — це слова (іменники), що складаються з одних і тих самих літер, розташованих у різному порядку, приміром: літо — тіло. Потренуйтеся на таких словах:
голова     лопата
атлас         масло
комар
маяк
Тепер завдання дещо складніше. Пропонуємо кілька груп анаг¬рам. Спробуйте визначити, яке слово в кожній з них зайве. Це перевірка логічного мислення:
кехйо   апнисель     ЗМАТБ
сінет     яшвин          РАЖПИ
іживт    тасупак        АНСЕД
луфобт акачбок      АГОВЛ
шурга

Категорія: Все про все | Переглядів: 2940 | Додав: Bibliotekar | Рейтинг: 3.0/2
School 5 Life
Новий номер шкільної англомовної газети "School 5 Life"

Пошук
Календар
«  Червень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Друзі сайту










































Архів записів